А смысл что-то говорить глухой зомбостене? В таких случаях — осознать и промолчать, не втягиваться в их споры — мудрость.

Уже и у меня с Хрома все хорошо, починили )

да, читала )))

а сейчас наслаждаюсь конкурсом и внеком нового тура, — таки получилось ))

А хороший топик, кстати, сказать, походу, актуальности не теряющий ))

Предлагаю поступить проще — прикрепить его где-то сверху на стартовой, ибо вдохновляет )))

 именно )))

надеюсь, будут и еще новые дневниковые записи ) как я по ним скучала… )

Привет ))

Желать и осознавать, чего именно желаешь )

Оценить забыла

«С виду вольный» — до чего тонко подмечено…

существует ли вообще свобода без «с виду» и «для вида»?

Будет интересно сравнить их мнения с отзывами читателей конкурса )

Спасибо за экскурсию, Картуша!

Осталась последняя неделя голосования, однако ))

Очень приятно, Анна

Да, и в рассказ обязательно зайду, все не успевала сказать спасибо за хорошую историю ))

О.Довженко «Зачарована Десна»

Пригадую, баба часто казала мені: «А щоб тебе побило святе різдво», —або: «Побий його свята паска».

 

Отже, кинувшись через тютюн у сад, прабаба бухнулась з розгону на коліна. Отак, як дід любив сонце, так його мати, що її, як я теж аж потім довідався, звали Марусиною, любила прокльони. Вона проклинала все, що попадалось їй на очі, — свиней, курей, поросят, щоб не скугикали, Пірата, щоб не гавкав і не гидив, дітей, сусідів. Кота вона проклинала щодня по два-три рази так, що він трохи згодом був якось захворів і здох дес у тютюні.

 

Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо світі. Їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тоді блищали очі й червоніли щоки. Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі.

 

— Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, — голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з’їли, та бодай його шашіль поточила…

 

Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся од хрестів.

Марика, вообще-то я видела точь-в-точь такого волка в профиль на одной эмблеме, как ты «рисовала» для Саломеи. В принципе, его можно найти)

И еще видела, откуда ты перерисовываешь основы для тех же дракошек на авки… Силуэт один-в-один. Стоит ли продолжать?

И к чему ты решила устроить здесь эти разборки?

Этого обычно и хочется, с того и началось — с желания передать свои эмоции, впечатления, ассоциации, вызванные чтением текста )

За этим и читаем)

Рассказ, построенный на контрастах. Неожиданно появляющаяся и исчезающая девушка-мечта с именем Мечта; духовное единение и осознание любви между героями под звуки агрессивной и жесткой музыки; жесткое «знакомство» с агрессивным отцом девушки; разлука и новая встреча; любовь вопреки жесткости и грязи мира.

Хорошо написано, похоже, грубость необходима, чтобы оттенить хрупкость, хотя все равно мне показались именно в этом рассказе чужеродными некоторые выражения. Ну очень диссонировали чисто в плане лексического звучания. А в остальном хорошо. Образы вызывают доверие, психологические портреты прорисованы четко.

Успехов )