Розріджене повітря
Я вірю
Я вірю в усе і водночас ні в що.
Я зникла, померла, пішла...
Здавалось, життя тільки що почалось,
Насправді роки — маячня.
Наспавді життя має ціну,
Хоч її ще ніхто не назвав.
Насправді немає на світі того,
Хто хоч раз у житті не брехав.
То чи варто чекати добра від людей?
Чи існує добро взагалі?
Може це вигадка наївних дітей?
Може приз у безвиграшній грі?
Хто чужий — той не друг, хто був друг — вже чужий.
Мабуть, так розбивають серця.
Не самотність вбиває самотніх людей,
А нестримна жага до життя.
І самотності край не покладе любов,
Ані вірність, ні дружба, ні шлюб.
Безіменними з іменем будемо ми.
Помирати ми будем разом...
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.
Если вы используете ВКонтакте, Facebook, Twitter, Google или Яндекс, то регистрация займет у вас несколько секунд, а никаких дополнительных логинов и паролей запоминать не потребуется.