Я вірю

Я вірю в усе і водночас ні в що.

Я зникла, померла, пішла...

Здавалось, життя тільки що почалось,

Насправді роки — маячня.

Наспавді життя має ціну,

Хоч її ще ніхто не назвав.

Насправді немає на світі того,

Хто хоч раз у житті не брехав.

То чи варто чекати добра від людей?

Чи існує добро взагалі?

Може це вигадка наївних дітей?

Може приз у безвиграшній грі?

Хто чужий — той не друг, хто був друг — вже чужий.

Мабуть, так розбивають серця.

Не самотність вбиває самотніх людей,

А нестримна жага до життя.

І самотності край не покладе любов,

Ані вірність, ні дружба, ні шлюб.

Безіменними з іменем будемо ми.

Помирати ми будем разом...