Блюлю тебе

Блюлю, блюлю, тебе блюлю.

Всім серцем і всіма нирками.

За тебе душу віддаю,

Ту душу, що гнила роками.

Без імені і паспортів,

І без надії на майбутнє...

Мені вже доля теше кіл

На голові моїй марудній.

Забути, що таке життя

І всі нирки собі відбити,

Аби прийти до забуття,

Аби тебе вже не любити.

Я потрощу віконне скло,

Розвалю стіни на багети,

Повідриваю ламінат

І буду чай на кухні пити.

А ти подзвониш у трубу,

Мовляв: «Харе ремонт робити!»

Я загадково посміхнусь

І стану чай тобі варити.

За чаєм — чай, пізніше кава.

Ще через день — вже з коньяком.

Моя любов — не твоя справа.

Її порівнюю з гріхом.

І у вікно я заглядаю

Через розбите скло весни.

Розбиті мрії — мертва справа.

Ти посміхаєшся мені...