За що ти мене любиш?

Чергове запитання «За що ти мене любиш?».

Здавалося б відповідей море:

за твою усмішку, за доброту, за очі, за турботу,

за твою любов до мене.

Та я мовчу.

Мовчу, бо не маю що відповісти.

Скажу: «Люблять не за щось, а просто так.

Люблять лиш за те, що ти існуєш» — збрешу собі.

Скажу: «Любов — то не про мене.

Я скромний геній інших почуттів» — збрешу обом.

А ти дивишся на мене, і щосекунди я все більше розумію

на скільки ми далекі.

Ти любиш джаз, я — рок.

Ти любиш детективи, я люблю хоррор.

Останнім часом ми говорим тільки про погоду.

І саме зараз я яскраво бачу, як років через п’ять

хтось із нас піде, назавжди зачинивши двері.

Один піде, а інший не заплаче.

І ти це теж захмарено, та бачиш.