Вот дневник девушки, Анны Котельниковой, которая чудом вырвалась из Мариуполя — того самого, который вчера обстреливали российские корабли. Кто-нибудь, особенно П., может мне рассказать, какой город на Донбассе в 2014 — 2022 годах обстреливали украинские корабли?
Для тех, кто не захочет пройтись по ссылке, я продублирую текст — мне несложно. Надеюсь, украинский язык понимают все. А те, кто не захочет его понимать — привыкайте, потому что скоро украинский язык станет еще одним мировым языком наряду с английским и тем же русским:
Оффтопик
2 березня 2022. 7-й день повномасштабної війни
Маріуполь. Центральний район. Сиджу на підлозі, поруч із собакою на старому татусевому кожусі. Поки є природне світло, хочу записати щось на згадку.
Сидимо зранку без світла, потім і вода стала. Згодом бахнуло сильно. Думала, що наші, але ні, на жаль, ні. Обстріляли Приморський район, влучення в технікум і тролейбусний парк. Вчора обстріляли жилмасив Кіровський. Сьогодні в лікарні помер поранений підліток.
21:11. Місто вимерло. Тиша така, що страшно. Вперше я не йду вивести собак перед сном.
Зв’язку немає. Ми сидимо з подругою Оксаною на кухні, граємо в дурака при свічках, розмова весь час зводиться до війни, хоча ми намагаємося відволікти один одного від сумних думок, тому що обидві вже божеволіємо від відсутності новин.
Собаки сплять по своїх місцях і я теж збираюся поспати, треба відновлювати сили.
Буде новий день, сподіваюся на добрі новини, хоча кожного разу боюся прокинутися в іншій реальності.
3 березня 2022. 8-й день війни
Ніч пройшла. Спала в приміщенні норм, з 10 до 1 ночі, потім до 3, до 5.
З третьої ночі почалися вибухи. Зв’язку так само немає і це найстрашніше.
Тиша. Ніколи не думала, що тиша теж може лякати.
Вийшла на балкон. Місто темне до чорноти. Хоч поодинокі вікна трохи світяться. Люди ще не зрозуміли всю серйозність ситуації.
Зранку пішов невеликий дощ. Не було щастя, всі кинулись до водостічних труб набрати воду. Я вмилася дощовою водою, набрала пару невеличких ведер. Дощ змінився мокрим снігом, вода набиралася дуже повільно.
Погодувала пташок на вулиці і на балконі. Незважаючи на постійні вибухи, апетит в них гарний.
Підмела в під’їзді, бо там хтось розбив пляшку і сало розсипане по підлозі… Молюсь, щоб з’явився зв’язок.
Десь о 13 гул, знов літак, дуже близько. 13:20 знову тиша, чула, як їздять машини по проспекту.
4 березня 2022. 9-й день війни
Ніч була страшна.
21:18 − 23:50 − дуже сильні бабахи. Ми залишалися в ліжку.
О 8-й ранку почалося пекло. Гради, арта і все дуже близько. Всі одяглися… Ми побігли до підвалу з ковдрами і сиділи при вході. Годину, дві, не пам’ятаю.
Ми молилися. Страшно, дуже страшно. Прильоти все ближче. Потім ми почули отвєтку.
Коли все стихло, Оксана запропонувала піти до Саші з першого поверху. Саша спокійний, як удав. Запропонував борщу, пройти в квартиру. Ми відмовилися − який борщ?!
Кинули ковдри під входом і сіли там. Саша зробив нам чай. Згодом стало тихо. Я побігла додому вивести собак. Знову обстріл, але не так гучно.
9:38. Собаки нагодовані, сплять. Я пишу замітки і молюся.
Коли виводила собак, чоловіки сказали, що прилетіло в «Зеркальний» за півкварталу від нас.
Відкрила холодильник. Там було +13, витягла сир, яйця, молоко. Винесла все на балкон, там поки холодно.
На обід вирішила зробити різотто, тому що Оксана купила мідії в олії, морозилка ще трохи тримала холод, і я її не чіпаю.
17:15. Прийшла сестра з собакою, розповіла, що снаряд потрапив в дах нашої школи і поруч з нашим будинком, там, де гуляємо з собаками.
19:29. Було дуже гучно. Зробили собі спальне місце між ванною та коридором. Сподіваюсь, все буде добре.
5 березня 2022. 10-й день війни
Третій (здається, що третій) день без світла і без зв’язку… Ніч пройшла відносно спокійно, хоча майже не спали. Вночі чули літак і міномети. Сьогодні вже точно потрібно розібрати морозилку.
13:55. Сусід сказав, що на стадіоні ловить МТС. Я побігла туди і подзвонила Р. Він сказав, що є «зелений коридор», і треба терміново від’їжджати. Побігла до сестри в сусідній будинок, сказала, щоб збиралися.
Потім поїхала до батьків. Мамо з татом однозначно сказали, що залишаються вдома, повернулася додому, щоб зібрати їм продукти та воду, загрузила це все в машину і поїхали до батьків.
Все кільце пр. Миру, починаючи з театру, заповнено машинами, на машинах білі стрічки, написи «діти». Машини стоять в три смуги, довелося об’їжджати через Грецьку та Миколаївську. Все дуже швидко, бігом, бігом…
Того разу ми не виїхали, «зеленого коридору» не було. Ми переїхали до батьків, вся родина зібралася разом після невдалого виїзду.
6 березня 2022. 11-й день війни
Ввечері вчора було відносно спокійно. Тільки зібралися вивести собак, почало бахкати, дуже сильно.
Зараз ніч починається десь о 19:20. Темно, свічки, фонарики економимо…
Крізь сон чула, як встала мама. Мама являє собою просто зразок непохитності та оптимізму. Вчора заявила, що в неї орхідея випустила бруньки і що сьогодні день смерті Сталіна, це означає, що все буде добре. А ще що вона пережила вже одну окупацію, їй ледь було три роки, а тепер їй 83, переживе ще одну. Дякуючи всім, ми не в окупації, ми в блокаді.
Зв’язку немає.
Поки було відносно тихо, ми рвонули до себе, щоб забрати залишки продуктів, ковдри, ліки. Їхали по пр. Миру. Біля театру стоять машини та мази, «гепають» на «зелений коридор».
В новинах вже говорять про блокаду Маріуполя та гуманітарну катастрофу. Що роблять «зелений коридор», а вони бахкають. Я сумніваюся, що коридор буде.
Сьогодні сестра зустріла на вулиці бабусю на двох милицях. Її будиночок розбитий, вона просиділа в підвалі дві доби і не їла. Сама винесла їй гречаної каші з м’ясом, сало, але це не варіант, їй потрібно туди, де буде якась їжа, прихисток, але я такого не знаю.
Економимо воду (не головне) − і питну, і технічну. Сорі, але я намагаюся менше їсти, щоб менше ходити до туалету.
Я перейшла на 1 прийом їжі, не п’ю зелений чай та каву. Погано тільки, що іноді починає кружитися голова, а я ж водій, тому потрібно бути у формі.
На телефоні 38% заряду, Powerbank не вмикаю, економлю. Невідомо скільки буде тривати блокада…
14:20. Бахнуло так, що все затремтіло (здалеку, але страшно, що кінець)…
В напрямку АС-2 поповз стовп чорного диму.
Вийшла на татів балкон, поодинокі прохожі і символ надії − машина з синьо-жовтим прапорцем.
Допомагала на кухні мамі. В нас була скумбрія свіжоморожена, почистила її… Шо-шо, а їжа в нас є.
Подивилась у вікно. Там скрізь хмари промінчики сонця, що сіло за хмари, яскраві-яскраві. Нам головне протриматися, нам головне – вижити!
17:55. На вулиці сіро, тихо. Підвела очі до неба, а там молодий місяць. Попереду ще одна ніч.
18:15. Вирішила зварити картоплі. Поставила воду на пічку, звернула увагу, що газ дуже слабкий. За 10 хвилин газ згас.
Якщо газу не буде, то це справжня гуманітарна катастрофа. Буду сподіватися на краще.
7 березня 2022. 12-й день війни
1°С.
Ніч була страшна. Я лягла рано, тому що темно, холодно, і поки тихо, треба відпочивати.
О 20:30 почався обстріл спочатку як завжди, а потім був ад. Ми всі зіскочили з ліжок, притащила табуретки, сіли під опорною стіною в коридорі. Шість людей та три собаки. Так страшно мені ще не було ніколи.
0 21:09 все затихло. Ми з півгодини чекали, посиділи в коридорі. Потім вирішили все-таки лягти спати. До ранку було тихо.
Наснилось, що там досі світло, а ще що Кейт та Ден (колеги Ганни − УП) захворіли на ковід і приїхали до мене. Ден приготував привітання з 8 березня. Вийшов геть обвішаний своїми м’ясними виробами, подарував мені шматок… З чого б такі сни?
Сестра встала рано, вона взагалі практично не спить.
О 7:30 я пішла прогуляти малу собаку і розвідати, чи є вода. За водою стояла черга. Багато чоловіків, молодих, ніхто і не збирався захищати своє місто. Вата це, відверті сепари. Розповіли куди ще прилетіло, де стояли військові, «постояли та вийшли, а не бомблять».
Про сварки в черзі я писати не буду…
Воду набирають з глибокого колодязя. Чоловіки тягнуть відро, а потім переливають в тару, яку приносять люди. Зробила пару фото.
В дах нашого будинку, тільки через два під’їзди, влучив снаряд. Вибиті шибки, частина даху, рами. Зробила фото.
На вулиці сусіди почали палити костри для приготування їжі. На сусідньому вогні я зварила собі каву. Весь час ходимо збирати хмиз, назбирали велику кучу.
Зустріли Олега, він зібрався на евакуацію, потім повернувся. Розповів, що евакуації не буде, не домовилися. З вікна мені добре видно довгу чергу до театру, там чекають на «зелений коридор».
Раптом в двір заїхала воєнна машина, з неї вискочив хлопець в повному екіпіруванні, побіг нагору, дуже швидко повернувся.
Сказав, що сьогодні буде дуже гаряче, щоб не займали верхні поверхи, сказав, що тримаються, і дуже швидко поїхав.
16:00. Очікування обстрілу − страшно. Мама тримається дуже міцно, весь час нас заспокоює, каже, що все буде добре.
8 березня 2022. 13-й день війни
−2°С.
Ніч пройшла відносно спокійно. Я спала на вході в під’їзд, повністю вдягнена, зняла тільки ботинки. Навіть не змерзла, тільки кінцівки ніг.
Ввечері бахало але не так, щоб дуже. Десь пів на сьому встала, вирішила піднятися в квартиру, бо дуже хотілось до туалету.
Подивилась у вікно, а там сніг і мороз… Татуся відправила зробити костер. Я заварила каву в турці. Вова варить гречану кашу.
Тепер вже чітко розумію, що «зеленого коридору» не буде.
Якась тітка йде з букетом тюльпанів.
День пройшов в роботі, сніг з даху перетворився на воду, ми цілий день її збирали з водостічних труб, воду виливали в ванну, робили стратегічний запас…
Хтось сказав, що люди розбирають на дошки огорожу ковзанки, яка досі стояла за театром, звичайно без льоду. Я змусила родичів піти по дошки.
Десь о 15:20 ми почули гул літака, а за кілька хвилин він скинув бомбу десь східніше.
Потім все затихло і люди повернулись до своїх занять.
Хвилин за п’ять хтось крикнув «літак, обережно», і ми почули новий вибух… Горіти вам в аду, тварі!
В квартирі +11. Це якби й добре, можна не хвилюватись за продукти.
Вчора тато давав мені книгу Ореста Субтельного. Почала її читати.
9 березня 2022. 14-й день війни
Татусь подарував мені дідов Parker, щоб вела їм свої записи…
На куті біля «Браво» побачила шеренгу роздягнених мародерів. До речі, про мародерів. Сьогодні вранці бомбанули «Вина мира» і зранку ми спостерігали народ, який почав тягнути елітний алкоголь повз наш двір. Потім приїхала поліція, нікого не пускала, щось брала собі. Один з роздягнених хлопців виявився з 5-го під’їзду. Потім батьки принесли його одяг.
Вдома все норм. Поки варила суп, двічі прилітав літак, знову скинув снаряди… кидали все і бігли до під’їзду. Потім поверталися до буденних справ.
10 березня 2022. 15-й день війни
−7°С.
Вчора в новинах о 8:20 було включення Анни Романенко, вона розповідала страшні речі, що вчора літак скинув бомбу на пологовий будинок та дитячу лікарню і там багато загиблих, поранених… Жорстокість росіян не має меж. Я сподіваюсь побачити, як вам всім винесуть смертельний вирок!!!
Всю ніч тривав обстріл і зараз о 8:34 − обстріл продовжився.
14:46. Весь час йдуть обстріли. Готували їжу, знову літак скидав бомби…
Незважаючи на вибухи, вулицею ходять одинокі перехожі, їздять машини. Бачила машину Червоного Хреста, вона поїхала в напрямку церкви. Цілими днями молюся за військових. Господи, допоможи і збережи їм життя.
Цілими днями ми повторюємо як мантру: «Нам треба вижити. Нам треба вижити. Нам треба вижити. Нам треба вижити. Нам треба вижити».
Пробую займати себе різними справами, а в голові одна думка: «Нам треба втримати Маріуполь!». Дайте нам допомогу.
Вірю, що допомога приїде. Може, нарешті приїдуть стінгери.
11 березня 2022. 16-й день війни
−7°С, в квартирі +9°С
Бомбить не дуже сильно, але довго. Вночі знову випав сніг і мороз продовжує нас холодити. О 7:30 вилізла зі свого теплого лежбища, повела гуляти собак, мала стала погано терпіти. Після повернення знову залізла до спальника.
Поснідала сиром зі сметаною і вишневим варенням. Традиційна кава в турці.
Вирішила сходити додому, забрати залишки продуктів, туалетний папір і механічний тонометр.
Туди йшла по пр. Миру. Пам’ятник Куїнджи цілий, на проспекті груди землі, шматки дахів, скло. Практично всі магазини пограбовані, на деяких написи «Пусто», на дорозі лежить манекен, жахливе видовище, зранку може здатись, що це людина.
По відкритому простору йти стрьомно.
Магазин елітної косметики на куті повністю зруйнований, весь асфальт в склі. Да, ще Гіпромез (інститут із проєктування металургійних заводів, найвища будівля міста – УП) повністю без скла, на даху український прапор.
Суцільний жах. Снаряд втрапив в маленький магазин, зачепив частину дитячої поліклініки. Нашої красивої сучасної поліклініки більше нема.
Далі побачила те, що залишилось від ДКДП (дитяча консультативно-діагностична поліклініка – УП). Пряме влучення. Обшивки нема. Взагалі нічого немає, тільки бетонний каркас.
Будинок №84 по Миру, який виходить на Осипенка, практично без вікон.
В мене тільки розкрило бетонні шибки вибуховою хвилею та в кімнаті Данила вирвало шмат з рами.
Зібрала речі і потопала до батьків.
До Казанцева по Соборній за грецьким консульством в провулку стояла машина водоканалу і люди в черзі за водою.
Весь час йшли обстріли, літак кидав бомби. В ці моменти я зупинялася, нахиляла голову, була готова впасти на землю, очами вибирала місце, щоб поруч не було спалених вікон.
Спочатку ти чуєш свист, а потім вибух, це жахливо. Торби дотащила з великим трудом і просто впала від втоми.
Біля «Вин миру» побачила поліцейських. Перше і головне питання: «Як обстановка?». Сказав: «Не хвилюйтесь, в місто вони не сунуться, да, будуть обстрілювати та бомбити. Виїжджати небезпечно, обстрілюють, свою родину я не вивіз, вони також у підвалі».
Обняла його, подякувала за оптимізм.
12 березня 2022, 17 день війни
−7°С.
Наснилося багато снів − як я збиралась до оперного театру і не могла знайти чоботи. Ще Даня наснився, не такий як зараз, а менший. Наснилось, що наш будинок перенесли, і що війни немає.
Весь час тривав обстріл.
Послухали новини. Верещук знов розповідала про «зелений коридор» Маріуполя і про гуманітарний вантаж, але ми це вже чуємо не перший день. Також почула, що рускіе захопили Запорізьку АЕС. Тварі, ненавиджу!
Скільки можуть протриматися мої батьки? На їх страждання не вистачає сил дивитись.
Чула, що зола чудово відмиває жир. Набрала її в пакет з-під «Львівської» кави, чого-чого, а золи скрізь дуже багато і чудово відмила каструлю.
Із хорошого: приїхали копи і розповіли, що наші збили російський літак і взяли у полон льотчика.
До речі, всю ніч молилася, щоб збили літак і така новина сьогодні! Буду продовжувати, думки матеріалізуються.
Ще головне, щоб Путлер здох. Мені здається, стільки людей посилає йому прокльони, що довго він не має протягнути.
13 березня 2022,18-й день війни
−6°С.
Обстріл почався десь біля першої ночі і триває досі. Орки як показилися, лупасили з усіх видів арти.
Саша розповіла, що головпоштамту вже нема, хоча два дні назад я там проходила і все було на місці.
Поки готувала на вулиці, дуже потішила розмова з сусідами. Я їх не знала, але вони цілком «наші» і той, що молодше, говорив про відновлення міста і як нам допоможе весь світ.
Той, що старший, проклинав льотчика, що декілька раз пролітав над нами.
Потім приїхала поліція, сказали, що бої по периметру міста, що на 23 км стоять штук 10 танків підбитих. Що вони заходили і на територію 2-ї лікарні, але бояться «ближнього боя» і обсираються (не дослівно)
Що нам потрібно потерпіти, на що ми всі відповіли, що згодні.
18:33. Сильні вибухи. Такі сильні, що шибки на вікнах задрожали. П’ю татову медовуху і не п’янію.
14 березня 2022, 19-й день війни
−7°С.
Ранок зовсім недобрий. О 6-й почався інтенсивний обстріл. Будинок здригався, обстріл тривав біля 3 годин. Зараз із вікна я бачу чорний дим.
Ліворуч біля Театральної площі стоїть цистерна з питною водою, черга велика, але не на години.
Попереду літня пані- розповіла про їхній будинок по Італійській, що був побудований на початку 20-го сторіччя. Що стіна там 1 метр товщиною, її бабуся розповідала, що в цьому будинку жив перший дантист Маріуполя і в нього був найкращий виїзд.
На машині з водою хтось прикрепив записку, її зміст торкає до сліз: «Ми выбрались с левого, сейчас на Кировском у Наташи. Мама!!!»
16:53. Пішов град.
Ввечері прийшов Андрій і сказав, що його друзі вирвалися з міста, самі – стихійною колоною…
***
На цьому щоденник Ганни Котельникової обривається.
Якимось дивом вона виїхала з міста. 225 кілометрів із Маріуполя у Запоріжжі зайняли у неї 16 годин.
«Виїхали спонтанно після чергової жахливої ночі, – розповідає Ганна. – Напередодні сусід сказав, що буде колона від драмтеатру. Я вранці пішла до театру ще до того як його розбомбили. Побачила людей, які збираються їхати з міста, побігла додому і сказала, все, ми збираємось і виїжджаємо. Шість людей і три собаки зі мною.
Стали в хвіст цієї колони. Зв’язку не було, він з’явився лише в „сірій“ зоні. Там прочитала новини і дізналася, що цього дня нібито був „зелений коридор“. Нам пощастило. Ми про це не знали, просто ризикнули».
…3-го лютого в Ганни був день народження. Син з дівчиною подарували їй орхідею, про яку вона давно мріяла.
Її орхідея залишилася вдома в Маріуполі.
P.S. Коли матеріал вже вийшов на сайті, мені написала Ганна Котельникова: «Вчора ввечері подзвонив сусід, з яким ми разом виїжджали, і сказав, що в будинок батьків, де ми жили в ці дні, було пряме попадання і він повністю знищений, згорів до першого поверху».
Читайте, ребята, читайте. Это вам не блокада Ленинграда, которую вы в школе изучали, это вот сейчас происходит, пока Евлампия писала свое альтернативное мнение. А потом рассказывайте мне все эти фейки про то, что Украина разбомбила бы Донецк и Луганск, про «превентивную войну», про лаборатории с биооружием, которые существуют только в больной фантазии упоротых россиян да вас, Птицелов Фрагорийский, который хвастается тем, что он с Донбасса. Кстати, коль вы Птицелов, может, расскажете, сколько зараженных нашим биооружием птиц вы сумели поймать?))
Так что прекратите, Птицелов, распространять этот бред про биооружие, про то, что русская армия с мирным населением не воюет, про то, что жители рады ее приходу… Мариуполь находится недалеко от границы «ДНР» — вот она, «радость», с которой встречают там россиян. И вот так они туда приходят. И не забудьте про российский Закон о фейках, под действие которого вы подпадаете, поскольку находитесь на территории России.
Кстати, за распространение ложной информации я подал на вас жалобу.
В общем, будет продолжаться этот «флешмоб» русофобский — закрою тут страницу. Жаль, конечно — прекрасный был портал, пока не загадили все эти деятели пера и топора.
Если это обещание — то будьте мужчиной и выполните его без лишнего трепа и условий. Не надо так демонстративно хлопать дверью — лично у меня, пережившего только что полуторасуточный комендантский час и постоянно слышащего взрывы, эта ваша поза вызывает только смех.
Да, и отвечать мне не надо. Все равно ничего умного и уж тем более человечного вы мне не скажете.
Мой ответ адресован в первую очередь П. Почему отдельным комментарием? Во-первых, напрямую обращаться к нему я брезгую, а во-вторых, я у него состою в черном списке как минимум три года и не знаю, смогу ли ответить ему лично в этом топике. Но даже если бы и мог, все равно не стал бы, ибо — смотрите первую причину)
А некоторые словесные пассажи без ответа оставаться не должны — «альтернативная точка зрения», как-никак)))
Он получился длинным, поэтому я разбиваю его на несколько частей.
Часть первая.
Российская армия не воюет с жителями. Жители — за исключением упоротых артистов, с профессией, приобретенной на майдане — в основном рады приходу своих.
Вот здесь данные ООН о погибших гражданских в период с 24 февраля по 20 марта 2022 года. Я специально выбрал не украинские и не российские источники, а тот институт, чей международный суд в Гааге обязал Россию прекратить войну в Украине.
Я понимаю, что вы, П., не захотите познакомиться с этими цифрами, потому что они исходят не от России, на которую вы даже дышать боитесь, а от Запада, который вы как только не обзывали, поэтому я приведу этот текст здесь целиком:
Оффтопик
Date: 20 March 2022
From 4 a.m. on 24 February 2022, when the Russian Federation’s armed attack against Ukraine started, to 24:00 midnight on 19 March 2022 (local time), the Office of the UN High Commissioner for Human Rights (OHCHR) recorded 2,361 civilian casualties in the country: 902 killed and 1,459 injured. This included:
a total of 902 killed (179 men, 134 women, 11 girls, and 25 boys, as well as 39 children and 514 adults whose sex is yet unknown)
a total of 1,459 injured (156 men, 117 women, 22 girls, and 16 boys, as well as 60 children and 1,088 adults whose sex is yet unknown)
In Donetsk and Luhansk regions: 992 casualties (248 killed and 744 injured)
On Government-controlled territory: 756 casualties (195 killed and 561 injured)
On territory controlled by the self-proclaimed ‘republics’: 236 casualties (53 killed and 183 injured)
In other regions of Ukraine (the city of Kyiv, and Cherkasy, Chernihiv, Kharkiv, Kherson, Kyiv, Mykolaiv, Odesa, Sumy, Zaporizhzhia, Dnipropetrovsk and Zhytomyr regions), which were under Government control when casualties occurred: 1,369 casualties (654 killed and 715 injured)
Most of the civilian casualties recorded were caused by the use of explosive weapons with a wide impact area, including shelling from heavy artillery and multiple-launch rocket systems, and missile and air strikes.
OHCHR believes that the actual figures are considerably higher, especially in Government-controlled territory and especially in recent days, as the receipt of information from some locations where intense hostilities have been going on has been delayed and many reports are still pending corroboration. This concerns, for example, Mariupol and Volnovakha (Donetsk region), Izium (Kharkiv region), Sievierodonetsk and Rubizhne (Luhansk region), and Trostianets (Sumy region), where there are allegations of numerous civilian casualties. These figures are being further corroborated and are not included in the above statistics.
OHCHR notes the report of the Prosecutor General’s Office of Ukraine, according to which as of 8 a.m. (local time) 20 March, 115 children had been killed and more than 140 injured. OHCHR also notes the report of the Head of the Investigative Department of the National Police of Kharkiv Region, according to which as of 6 p.m. (local time) 19 March, 266 civilians had been killed in the region, including 14 children.
_________________________________________
An increase in figures in this update compared with the previous update (as of 24:00 midnight on 18 March 2022 local time) should not be attributed to civilian casualties that occurred on 19 March only, as during the day OHCHR also corroborated casualties that occurred on previous days. Similarly, not all civilian casualties that were reported on 19 March have been included into the above figures. Some of them are still pending corroboration and if confirmed, will be reported on in future updates.
The UN Human Rights Monitoring Mission in Ukraine
Since 2014, OHCHR has been documenting civilian casualties in Ukraine. Reports are based on information that the UN Human Rights Monitoring Mission in Ukraine (HRMMU) collected through interviews with victims and their relatives; witnesses; analysis of corroborating material confidentially shared with HRMMU; official records; open-source documents, photo and video materials; forensic records and reports; criminal investigation materials; court documents; reports by international and national non-governmental organisations; public reports by law enforcement and military actors; data from medical facilities and local authorities. All sources and information are assessed for their relevance and credibility and cross-checked against other information. In some instances, corroboration may take time. This may mean that conclusions on civilian casualties may be revised as more information becomes available andnumbersmaychangeasnewinformationemergesovertime.
Since 24 February 2022, in the context of the Russian Federation’s military action in Ukraine, HRMMU has been unable to visit places of incidents and interview victims and witnesses there. All other sources of information have been extensively used, including HRMMU contact persons and partners in places where civilian casualties occurred. Statistics presented in the current update are based on individual civilian casualty records where the “reasonable grounds to believe” standard of proof was met, namely where, based on a body of verified information, an ordinarily prudent observer would have reasonable grounds to believe that the casualty took place as described.
Перевод:
Оффтопик
20 марта 2022 г.
С 4 часов утра 24 февраля 2022 года, когда началось вооруженное нападение Российской Федерации на Украину, до 24 часов ночи 19 марта 2022 года (по местному времени) Управление Верховного комиссара ООН по правам человека (УВКПЧ) зафиксировало 2361 жертву среди гражданского населения в страна: 902 убитых и 1459 раненых. Это включало:
всего убито 902 человека (179 мужчин, 134 женщины, 11 девочек и 25 мальчиков, а также 39 детей и 514 взрослых, пол которых пока неизвестен)
всего 1459 раненых (156 мужчин, 117 женщин, 22 девочки и 16 мальчиков, а также 60 детей и 1088 взрослых, пол которых пока неизвестен)
В Донецкой и Луганской областях: 992 пострадавших (248 убитых и 744 раненых)
На подконтрольной правительству территории: 756 жертв (195 убитых и 561 раненых)
На территории, контролируемой самопровозглашенными «республиками»: 236 жертв (53 убитых и 183 раненых)
В других областях Украины (г. Киев, Черкасская, Черниговская, Харьковская, Херсонская, Киевская, Николаевская, Одесская, Сумская, Запорожская, Днепропетровская и Житомирская области), которые находились под контролем Правительства, когда произошли жертвы: 1369 раненых (654 убитых). и 715 раненых)
Большинство зафиксированных жертв среди мирного населения произошло в результате применения оружия взрывного действия с большой площадью поражения, в том числе обстрелов из тяжелой артиллерии и реактивных систем залпового огня, ракетных и авиационных ударов.
УВКПЧ считает, что фактические цифры значительно выше, особенно на территории, контролируемой Правительством, и особенно в последние дни, поскольку получение информации из некоторых мест, где велись интенсивные боевые действия, задерживается, а многие сообщения все еще ожидают подтверждения. Это касается, например, Мариуполя и Волновахи (Донецкая область), Изюма (Харьковская область), Северодонецка и Рубежного (Луганская область), Тростянца (Сумская область), где есть сообщения о многочисленных жертвах среди мирного населения. Эти цифры подтверждаются и не включены в приведенную выше статистику.
УВКПЧ отмечает отчет Генеральной прокуратуры Украины, согласно которому по состоянию на 8:00 (по местному времени) 20 марта 115 детей были убиты и более 140 получили ранения. УВКПЧ также отмечает отчет начальника Следственного управления Национальной полиции Харьковской области, согласно которому по состоянию на 18:00 (по местному времени) 19 марта в области было убито 266 мирных жителей, в том числе 14 детей.
_________________________________________
Увеличение цифр в этом обновлении по сравнению с предыдущим обновлением (по состоянию на 24:00 18 марта 2022 года по местному времени) не следует приписывать жертвам среди гражданского населения, произошедшим только 19 марта, поскольку в течение дня УВКПЧ также подтвердило имевшие место жертвы. в предыдущие дни. Точно так же не все потери среди гражданского населения, о которых сообщалось 19 марта, были включены в приведенные выше цифры. Некоторые из них все еще ожидают подтверждения, и в случае подтверждения о них будет сообщено в будущих обновлениях.
Мониторинговая миссия ООН по правам человека в Украине
С 2014 года УВКПЧ документирует жертвы среди гражданского населения в Украине. Отчеты основаны на информации, которую Мониторинговая миссия ООН по правам человека в Украине (ММПЧУ) собрала в ходе интервью с жертвами и их родственниками; свидетели; анализ подтверждающих материалов, конфиденциально предоставленных ММПЧУ; официальные записи; документы из открытых источников, фото- и видеоматериалы; судебно-медицинские записи и отчеты; материалы уголовного дела; судебные документы; доклады международных и национальных неправительственных организаций; публичные отчеты правоохранительных органов и военных; данные медицинских учреждений и органов местного самоуправления. Все источники и информация оцениваются на предмет их актуальности и достоверности и сверяются с другой информацией. В некоторых случаях подтверждение может занять некоторое время.
С 24 февраля 2022 г. в связи с военными действиями Российской Федерации в Украине ММПЧУ не имеет возможности посещать места происшествий и опрашивать пострадавших и свидетелей. Широко использовались все другие источники информации, в том числе контактные лица и партнеры ММПЧУ в местах, где произошли жертвы среди гражданского населения. Статистические данные, представленные в текущем обновлении, основаны на индивидуальных записях о жертвах среди гражданского населения, в которых был соблюден стандарт доказывания «разумных оснований полагать», а именно, когда, основываясь на совокупности проверенной информации, обычно предусмотрительный наблюдатель имел бы разумные основания полагать, что несчастный случай произошел, как описано.
А вот — поведение «типа своих» россиян, приходу которых якобы рады местные жители, на захваченных ими территориях:
Оффтопик
Генштаб Вооруженных сил Украины сообщает, что российские захватчики совершают мародерства, награбленные материальные ценности, автомобили, бытовую технику и даже продукты вывозят в Россию.
Источник: Генштаб ВСУ
Дословно: «Оккупанты продолжают террор местного населения и мародерство на временно захваченных территориях.
В Российскую Федерацию враг вывозит бытовую, автомобильную технику, продукты питания и другие материальные средства.
Отмечаются частые случаи размещения российскими оккупантами личного состава, вооружения и техники на объектах гражданской инфраструктуры».
Это какие же такие «свои» так обращаются со «своими», кто-нибудь может мне внятно объяснить?)
Скрыть недовольство в голосе не удалось, а эн Бертран
«А» лучше заменить на «и».
Ну, или приложить холёной мордой об стол, чтобы начал думать, наконец, головой!
правильно я помнил, что что-то пропустил. Если оставляете свой вариант, то первая, третья и четвертая запятые здесь не нужны. Нужна только вторая, перед «чтобы». И правильней «о стол» («об» в данном случае придает предложению оттенок просторечия и противоречит правилу использования «о — об» перед существительными).
Думаю, с этой главой почти закончили. Буду переходить к следующей, где закончится допрос и станет понятно, кем стал Рене.
Скажете потом, когда сделаете, ладно? Пока со мной все в порядке, я буду тут появляться.
Тут немного экспрессия, непрямые мысли эн Аннибала. Сейчас их выделила курсивом. Командор немного иначе строит предложения, и они иной раз получаются отрывочными, если говорит для себя. Ведь сам-то он себя понимает, что хочет сказать. Тут важно передать его эмоции: гнев и бессилие.
Если выделили курсивом, тогда хорошо, пусть остается так, как у вас.
Вот тут особенно спасибо, кажется, у меня и был такой вариант, потом поменяла. Вообще, фраза оказалась сложной, несколько раз переделывала))
Немного непонятно, пожалуй, разве только то, с чего вдруг Рене забеспокоился и стал делать не то, что явно собирался. А так по сюжету вроде все нормально и понятно, ничего притянутым или фальшивым не кажется. Ребят поймали, что и должно было случиться, сейчас допрашивают, у командора свои проблемы, связанные с обстановкой вокруг Замка… Все выглядит естественно.
Но всё-таки эти косы и цепи, кресло с ножами и прочие музейные экспонаты ничего не стоили рядом с подлинными магическими артефактами. Способными без крови и ломания костей добиться куда больших результатов.
Это правильней сделать одним предложением. Подчеркнутое лучше заменить на «перелома».
где коридор делал поворот направо,
можно проще: «поворачивал направо...»
наводил страху самым своим видом
«одним». И Кузнец — это его прозвище, раз слово написано с большой буквы? Не мешало бы это обозначить.
свирепость эта его показная.
"… эта свирепость — показная".
Но рты никому не заткнёшь, и слухи в сундук не упрячешь.
зпт. не нужна.
И этот страх перед эн Филиппом был
без предлога.
немного опоздал к началу допроса, и кое-что пропустил
зпт. не нужна.
закричал в ответ эн Филиппу ломкий мальчишеский голос, и затем — тонкий всхлип.
лишнее. Вместо подчеркнутого лучше так: «после чего раздался».
— Ишь, как складно поёшь
зпт. не нужна.
продолжал высокий тенорок.
лишнее.
недавние «орлы» сидели в ряд на скамье — и у каждого из них на лбу был закреплён узкий металлический обруч.
вместо тире — запятая.
полюбуйся. — Кузнец
вместо точки здесь уместней запятая.
Гхм… Тоже мне, нашли святого, — хмыкнул эн Аннибал и, заложив руки за спину, медленным шагом прошёлся по дознавательной.
Потом вновь пристально оглядел задержанных по очереди.
это лучше сделать одним предложением.
Эн Аннибал медленно оглядел его с головы до ног — и внезапно приказал:
тире не нужно.
стянутые за спиной руки не давали ему вытянуться по уставу, а голову он вжимал в плечи, словно пытаясь сделаться незаметнее. И даже попятился, когда командор подошёл к нему ближе.
это лучше сделать одним отдельным от предыдущего предложением.
на которой жались четверо остальных.
можно проще: «на которой жались остальные».
кто-то опускал голову вниз,
избыточность: опускать голову — это и значит «опускать вниз».
Имя?!
вопросительный знак тут лишний: вы же подчеркиваете, как меняется интонация — от вопроса к приказу.
На глазах молодого рыцаря показались слёзы, (и) он наклонился вперёд, сгибаясь от боли.
пропущено.
и как смог, выпрямил спину.
зпт. не нужна.
Но взгляд его тёмных глаз был отведён в сторону.
лишнее.
Но моя беда в том, что она (-) всего лишь актриса бродячего театра.
Луи д’Абеляр решил выкрасть возлюбленную из балагана её отца. Но увы, прекрасная Изабетта отказалась бежать, заявив, что брак без благословения родни принесёт только несчастье.
это лучше сделать одним предложением.
Командор кивнул с сочувствием.
=Командор сочувственно кивнул.
На бледных щеках его выступил румянец
=На его бледных щеках…
благоразумнее было бы вознести молитву, — в храме Владычицы
зпт. и тире не нужны.
И лучше сделать так:
На вашем месте благоразумнее было бы вознести молитву в храме Владычицы или Пресветлой Орианы, как полагается искони, а не бросаться выпрашивать побрякушки у подозрительного шарлатана.
А командор обратился уже к переминавшемуся рядом с ноги на ногу де Балле.
— Ну, а вы, эн Огюст? Тоже искали амулет удачи для своей наречённой?
здесь лучше сделать так:
— Ну, а вы, эн Огюст? — обратился командор к переминавшемуся рядом с ноги на ногу де Балле. — Тоже искали амулет удачи для своей наречённой?
длинные кудрявые волосы и нежный цвет лица делали его похожим на переодетую девушку. Особенно теперь, когда щёки юноши заливал яркий румянец, вызванный волнением и стыдом.
Как же ему осточертело говорить с герцогом на разных языках, при этом раскланиваясь и делая вежливое лицо! Хотя по правде собеседника хочется придушить. Ну, или приложить холёной мордой об стол, чтобы начал думать, наконец, головой!
Я бы посоветовал вам немного переделать это предложение — оно не очень хорошо выглядит стилистически. Как вариант, можно сделать так:
Как же ему осточертело говорить с герцогом на разных языках, раскланиваясь и делая вежливое лицо, когда так хочется придушить своего собеседника или хотя бы приложить холёной мордой о стол, чтобы тот начал думать наконец головой!
А Рамон как упрямый баран! «Спокойно»!
=А Рамон как упрямый баран: «Спокойно»!
Я ж ему в трёхсотый раз говорю… Корранго бесчинствует!.. Рыцари исчезают…
а вот это можно сделать так, чтобы было понятно, что именно говорил эн Аннибал Рамону:
Я ж ему в трёхсотый раз говорю: Корранго бесчинствует, рыцари исчезают…
Лет сорок — приличный возраст для правителя края.
эн Аннибал не знает, сколько лет Рамону де Насинте, раз говорит так условно?
Во всяком случае, поддержки и понимания от герцога точно ждать не приходилось. Ибо за всей почтительностью и учтивыми речами командор ясно видел, что на него смотрят как на забавного старика, с которым необязательно считаться.
это лучше сделать одним предложением.
словно над Северным замком сгущаются невидимые тучи.
сгущались — так, наверное, лучше будет.
И эти два предложения лучше сделать одним, а его — сделать частью предыдущего абзаца.
это точно, тот стучит осторожно
вместо зпт. лучше тире.
словно боясь вспугнуть мысли своего господина.
без первой буквы.
Однако за показным усердием в нём не чувствовалось настоящей преданности Ордену(,) и оттого важных дел ему не поручали.
— Вечер добрый. Что вас ко мне привело?
Эн Аннибал окинул пристальным взглядом вытянувшуюся у двери фигуру молодого коннора. Несмотря на сумерки, он легко распознал волнение на лице эн Бертрана.
вот эти предложения, наверно, лучше было бы поменять местами, как вы думаете? Ведь по идее он сначала взглянул на вошедшего, увидел волнение, а потом заговорил. Так было бы логичней.
А эн Аннибал, набросив на плечи плащ, зажёг толстую восковую свечу
Здесь лучше так:
Набросив на плечи плащ, эн Аннибал… и дальше по тексту. И это и следующее предложения лучше сделать одним, а «потом» заменить на «затем».
тире и зпт. не нужны. Даже если вы выделяли эту часть предложения интонационно, запятая в любом случае не нужна, а тире… А нужно ли здесь интонационное выделение?
А мгновением позже до его слуха донёсся
без «а» было бы лучше.
Он стал замедлять шаг, а потом присел,
все-таки лучше заменить на «затем». Более литературно выглядит.
Не рассуждая, Рене
«Недолго думая...» — не лучше ли будет?
Именем командора Северного замка, вы арестованы!
зпт. не нужна.
окружившие (их) конники разоружили всех и, угрожая мечами, заставили идти в сторону Замка.
тут пропущено местоимение.
Огюст де Балле, Луи д’Абеляр и Оливье де Рэй (по)пытались протестовать,
чтоб уже все глаголы были одного вида, лучше сделать так.
Наверно, боги услышали его желание,
лучше «Видимо».
пока дорога совсем опустеет; чем демоны не шутят, (вдруг) кто-нибудь из дозорных
точку с запятой правильней заменить на двоеточие: вторая часть предложения поясняет первую.
И слово пропущено.
Но всё оставалось спокойно,
лишнее.
Папаша сразу догадается обо всём… если уже не знает наверняка,
многоточие лучше заменить на запятую.
старый хрыч обманул, и ничего не случится?
зпт. не нужна.
«Если не выпью, то никогда не узнаю», — сказал сам себе Рене.
Откупорив флакон, он поднёс его горлышко к носу.
чтобы проредить местоимения, можно сделать так:
«Если не выпью, то никогда не узнаю», — сказал сам себе Рене, откупорил флакон и поднёс его к носу.
По теме топика.
Вот тут есть хорошее видео. Посмотрите его, Евлампия. Там российские власти и российская же пропаганда отвечают на все ваше альтернативное мнение.
Ролик не с начала вставился, но думаю, Вы сможете прокрутить его на начало, если Вам это действительно интересно.
"jbTnEU4H6sE"
Вот я и говорю:
Что и требовалось доказатьЧасть вторая.
Вот дневник девушки, Анны Котельниковой, которая чудом вырвалась из Мариуполя — того самого, который вчера обстреливали российские корабли. Кто-нибудь, особенно П., может мне рассказать, какой город на Донбассе в 2014 — 2022 годах обстреливали украинские корабли?
www.pravda.com.ua/rus/articles/2022/03/21/7333179/
Для тех, кто не захочет пройтись по ссылке, я продублирую текст — мне несложно. Надеюсь, украинский язык понимают все. А те, кто не захочет его понимать — привыкайте, потому что скоро украинский язык станет еще одним мировым языком наряду с английским и тем же русским:
2 березня 2022. 7-й день повномасштабної війни
Маріуполь. Центральний район. Сиджу на підлозі, поруч із собакою на старому татусевому кожусі. Поки є природне світло, хочу записати щось на згадку.
Сидимо зранку без світла, потім і вода стала. Згодом бахнуло сильно. Думала, що наші, але ні, на жаль, ні. Обстріляли Приморський район, влучення в технікум і тролейбусний парк. Вчора обстріляли жилмасив Кіровський. Сьогодні в лікарні помер поранений підліток.
21:11. Місто вимерло. Тиша така, що страшно. Вперше я не йду вивести собак перед сном.
Зв’язку немає. Ми сидимо з подругою Оксаною на кухні, граємо в дурака при свічках, розмова весь час зводиться до війни, хоча ми намагаємося відволікти один одного від сумних думок, тому що обидві вже божеволіємо від відсутності новин.
Собаки сплять по своїх місцях і я теж збираюся поспати, треба відновлювати сили.
Буде новий день, сподіваюся на добрі новини, хоча кожного разу боюся прокинутися в іншій реальності.
3 березня 2022. 8-й день війни
Ніч пройшла. Спала в приміщенні норм, з 10 до 1 ночі, потім до 3, до 5.
З третьої ночі почалися вибухи. Зв’язку так само немає і це найстрашніше.
Тиша. Ніколи не думала, що тиша теж може лякати.
Вийшла на балкон. Місто темне до чорноти. Хоч поодинокі вікна трохи світяться. Люди ще не зрозуміли всю серйозність ситуації.
Зранку пішов невеликий дощ. Не було щастя, всі кинулись до водостічних труб набрати воду. Я вмилася дощовою водою, набрала пару невеличких ведер. Дощ змінився мокрим снігом, вода набиралася дуже повільно.
Погодувала пташок на вулиці і на балконі. Незважаючи на постійні вибухи, апетит в них гарний.
Підмела в під’їзді, бо там хтось розбив пляшку і сало розсипане по підлозі… Молюсь, щоб з’явився зв’язок.
Десь о 13 гул, знов літак, дуже близько. 13:20 знову тиша, чула, як їздять машини по проспекту.
4 березня 2022. 9-й день війни
Ніч була страшна.
21:18 − 23:50 − дуже сильні бабахи. Ми залишалися в ліжку.
О 8-й ранку почалося пекло. Гради, арта і все дуже близько. Всі одяглися… Ми побігли до підвалу з ковдрами і сиділи при вході. Годину, дві, не пам’ятаю.
Ми молилися. Страшно, дуже страшно. Прильоти все ближче. Потім ми почули отвєтку.
Коли все стихло, Оксана запропонувала піти до Саші з першого поверху. Саша спокійний, як удав. Запропонував борщу, пройти в квартиру. Ми відмовилися − який борщ?!
Кинули ковдри під входом і сіли там. Саша зробив нам чай. Згодом стало тихо. Я побігла додому вивести собак. Знову обстріл, але не так гучно.
9:38. Собаки нагодовані, сплять. Я пишу замітки і молюся.
Коли виводила собак, чоловіки сказали, що прилетіло в «Зеркальний» за півкварталу від нас.
Відкрила холодильник. Там було +13, витягла сир, яйця, молоко. Винесла все на балкон, там поки холодно.
На обід вирішила зробити різотто, тому що Оксана купила мідії в олії, морозилка ще трохи тримала холод, і я її не чіпаю.
17:15. Прийшла сестра з собакою, розповіла, що снаряд потрапив в дах нашої школи і поруч з нашим будинком, там, де гуляємо з собаками.
19:29. Було дуже гучно. Зробили собі спальне місце між ванною та коридором. Сподіваюсь, все буде добре.
5 березня 2022. 10-й день війни
Третій (здається, що третій) день без світла і без зв’язку… Ніч пройшла відносно спокійно, хоча майже не спали. Вночі чули літак і міномети. Сьогодні вже точно потрібно розібрати морозилку.
13:55. Сусід сказав, що на стадіоні ловить МТС. Я побігла туди і подзвонила Р. Він сказав, що є «зелений коридор», і треба терміново від’їжджати. Побігла до сестри в сусідній будинок, сказала, щоб збиралися.
Потім поїхала до батьків. Мамо з татом однозначно сказали, що залишаються вдома, повернулася додому, щоб зібрати їм продукти та воду, загрузила це все в машину і поїхали до батьків.
Все кільце пр. Миру, починаючи з театру, заповнено машинами, на машинах білі стрічки, написи «діти». Машини стоять в три смуги, довелося об’їжджати через Грецьку та Миколаївську. Все дуже швидко, бігом, бігом…
Того разу ми не виїхали, «зеленого коридору» не було. Ми переїхали до батьків, вся родина зібралася разом після невдалого виїзду.
6 березня 2022. 11-й день війни
Ввечері вчора було відносно спокійно. Тільки зібралися вивести собак, почало бахкати, дуже сильно.
Зараз ніч починається десь о 19:20. Темно, свічки, фонарики економимо…
Крізь сон чула, як встала мама. Мама являє собою просто зразок непохитності та оптимізму. Вчора заявила, що в неї орхідея випустила бруньки і що сьогодні день смерті Сталіна, це означає, що все буде добре. А ще що вона пережила вже одну окупацію, їй ледь було три роки, а тепер їй 83, переживе ще одну. Дякуючи всім, ми не в окупації, ми в блокаді.
Зв’язку немає.
Поки було відносно тихо, ми рвонули до себе, щоб забрати залишки продуктів, ковдри, ліки. Їхали по пр. Миру. Біля театру стоять машини та мази, «гепають» на «зелений коридор».
В новинах вже говорять про блокаду Маріуполя та гуманітарну катастрофу. Що роблять «зелений коридор», а вони бахкають. Я сумніваюся, що коридор буде.
Сьогодні сестра зустріла на вулиці бабусю на двох милицях. Її будиночок розбитий, вона просиділа в підвалі дві доби і не їла. Сама винесла їй гречаної каші з м’ясом, сало, але це не варіант, їй потрібно туди, де буде якась їжа, прихисток, але я такого не знаю.
Економимо воду (не головне) − і питну, і технічну. Сорі, але я намагаюся менше їсти, щоб менше ходити до туалету.
Я перейшла на 1 прийом їжі, не п’ю зелений чай та каву. Погано тільки, що іноді починає кружитися голова, а я ж водій, тому потрібно бути у формі.
На телефоні 38% заряду, Powerbank не вмикаю, економлю. Невідомо скільки буде тривати блокада…
14:20. Бахнуло так, що все затремтіло (здалеку, але страшно, що кінець)…
В напрямку АС-2 поповз стовп чорного диму.
Вийшла на татів балкон, поодинокі прохожі і символ надії − машина з синьо-жовтим прапорцем.
Допомагала на кухні мамі. В нас була скумбрія свіжоморожена, почистила її… Шо-шо, а їжа в нас є.
Подивилась у вікно. Там скрізь хмари промінчики сонця, що сіло за хмари, яскраві-яскраві. Нам головне протриматися, нам головне – вижити!
17:55. На вулиці сіро, тихо. Підвела очі до неба, а там молодий місяць. Попереду ще одна ніч.
18:15. Вирішила зварити картоплі. Поставила воду на пічку, звернула увагу, що газ дуже слабкий. За 10 хвилин газ згас.
Якщо газу не буде, то це справжня гуманітарна катастрофа. Буду сподіватися на краще.
7 березня 2022. 12-й день війни
1°С.
Ніч була страшна. Я лягла рано, тому що темно, холодно, і поки тихо, треба відпочивати.
О 20:30 почався обстріл спочатку як завжди, а потім був ад. Ми всі зіскочили з ліжок, притащила табуретки, сіли під опорною стіною в коридорі. Шість людей та три собаки. Так страшно мені ще не було ніколи.
0 21:09 все затихло. Ми з півгодини чекали, посиділи в коридорі. Потім вирішили все-таки лягти спати. До ранку було тихо.
Наснилось, що там досі світло, а ще що Кейт та Ден (колеги Ганни − УП) захворіли на ковід і приїхали до мене. Ден приготував привітання з 8 березня. Вийшов геть обвішаний своїми м’ясними виробами, подарував мені шматок… З чого б такі сни?
Сестра встала рано, вона взагалі практично не спить.
О 7:30 я пішла прогуляти малу собаку і розвідати, чи є вода. За водою стояла черга. Багато чоловіків, молодих, ніхто і не збирався захищати своє місто. Вата це, відверті сепари. Розповіли куди ще прилетіло, де стояли військові, «постояли та вийшли, а не бомблять».
Про сварки в черзі я писати не буду…
Воду набирають з глибокого колодязя. Чоловіки тягнуть відро, а потім переливають в тару, яку приносять люди. Зробила пару фото.
В дах нашого будинку, тільки через два під’їзди, влучив снаряд. Вибиті шибки, частина даху, рами. Зробила фото.
На вулиці сусіди почали палити костри для приготування їжі. На сусідньому вогні я зварила собі каву. Весь час ходимо збирати хмиз, назбирали велику кучу.
Зустріли Олега, він зібрався на евакуацію, потім повернувся. Розповів, що евакуації не буде, не домовилися. З вікна мені добре видно довгу чергу до театру, там чекають на «зелений коридор».
Раптом в двір заїхала воєнна машина, з неї вискочив хлопець в повному екіпіруванні, побіг нагору, дуже швидко повернувся.
Сказав, що сьогодні буде дуже гаряче, щоб не займали верхні поверхи, сказав, що тримаються, і дуже швидко поїхав.
16:00. Очікування обстрілу − страшно. Мама тримається дуже міцно, весь час нас заспокоює, каже, що все буде добре.
8 березня 2022. 13-й день війни
−2°С.
Ніч пройшла відносно спокійно. Я спала на вході в під’їзд, повністю вдягнена, зняла тільки ботинки. Навіть не змерзла, тільки кінцівки ніг.
Ввечері бахало але не так, щоб дуже. Десь пів на сьому встала, вирішила піднятися в квартиру, бо дуже хотілось до туалету.
Подивилась у вікно, а там сніг і мороз… Татуся відправила зробити костер. Я заварила каву в турці. Вова варить гречану кашу.
Тепер вже чітко розумію, що «зеленого коридору» не буде.
Якась тітка йде з букетом тюльпанів.
День пройшов в роботі, сніг з даху перетворився на воду, ми цілий день її збирали з водостічних труб, воду виливали в ванну, робили стратегічний запас…
Хтось сказав, що люди розбирають на дошки огорожу ковзанки, яка досі стояла за театром, звичайно без льоду. Я змусила родичів піти по дошки.
Десь о 15:20 ми почули гул літака, а за кілька хвилин він скинув бомбу десь східніше.
Потім все затихло і люди повернулись до своїх занять.
Хвилин за п’ять хтось крикнув «літак, обережно», і ми почули новий вибух… Горіти вам в аду, тварі!
В квартирі +11. Це якби й добре, можна не хвилюватись за продукти.
Вчора тато давав мені книгу Ореста Субтельного. Почала її читати.
9 березня 2022. 14-й день війни
Татусь подарував мені дідов Parker, щоб вела їм свої записи…
На куті біля «Браво» побачила шеренгу роздягнених мародерів. До речі, про мародерів. Сьогодні вранці бомбанули «Вина мира» і зранку ми спостерігали народ, який почав тягнути елітний алкоголь повз наш двір. Потім приїхала поліція, нікого не пускала, щось брала собі. Один з роздягнених хлопців виявився з 5-го під’їзду. Потім батьки принесли його одяг.
Вдома все норм. Поки варила суп, двічі прилітав літак, знову скинув снаряди… кидали все і бігли до під’їзду. Потім поверталися до буденних справ.
10 березня 2022. 15-й день війни
−7°С.
Вчора в новинах о 8:20 було включення Анни Романенко, вона розповідала страшні речі, що вчора літак скинув бомбу на пологовий будинок та дитячу лікарню і там багато загиблих, поранених… Жорстокість росіян не має меж. Я сподіваюсь побачити, як вам всім винесуть смертельний вирок!!!
Всю ніч тривав обстріл і зараз о 8:34 − обстріл продовжився.
14:46. Весь час йдуть обстріли. Готували їжу, знову літак скидав бомби…
Незважаючи на вибухи, вулицею ходять одинокі перехожі, їздять машини. Бачила машину Червоного Хреста, вона поїхала в напрямку церкви. Цілими днями молюся за військових. Господи, допоможи і збережи їм життя.
Цілими днями ми повторюємо як мантру: «Нам треба вижити. Нам треба вижити. Нам треба вижити. Нам треба вижити. Нам треба вижити».
Пробую займати себе різними справами, а в голові одна думка: «Нам треба втримати Маріуполь!». Дайте нам допомогу.
Вірю, що допомога приїде. Може, нарешті приїдуть стінгери.
11 березня 2022. 16-й день війни
−7°С, в квартирі +9°С
Бомбить не дуже сильно, але довго. Вночі знову випав сніг і мороз продовжує нас холодити. О 7:30 вилізла зі свого теплого лежбища, повела гуляти собак, мала стала погано терпіти. Після повернення знову залізла до спальника.
Поснідала сиром зі сметаною і вишневим варенням. Традиційна кава в турці.
Вирішила сходити додому, забрати залишки продуктів, туалетний папір і механічний тонометр.
Туди йшла по пр. Миру. Пам’ятник Куїнджи цілий, на проспекті груди землі, шматки дахів, скло. Практично всі магазини пограбовані, на деяких написи «Пусто», на дорозі лежить манекен, жахливе видовище, зранку може здатись, що це людина.
По відкритому простору йти стрьомно.
Магазин елітної косметики на куті повністю зруйнований, весь асфальт в склі. Да, ще Гіпромез (інститут із проєктування металургійних заводів, найвища будівля міста – УП) повністю без скла, на даху український прапор.
Суцільний жах. Снаряд втрапив в маленький магазин, зачепив частину дитячої поліклініки. Нашої красивої сучасної поліклініки більше нема.
Далі побачила те, що залишилось від ДКДП (дитяча консультативно-діагностична поліклініка – УП). Пряме влучення. Обшивки нема. Взагалі нічого немає, тільки бетонний каркас.
Будинок №84 по Миру, який виходить на Осипенка, практично без вікон.
В мене тільки розкрило бетонні шибки вибуховою хвилею та в кімнаті Данила вирвало шмат з рами.
Зібрала речі і потопала до батьків.
До Казанцева по Соборній за грецьким консульством в провулку стояла машина водоканалу і люди в черзі за водою.
Весь час йшли обстріли, літак кидав бомби. В ці моменти я зупинялася, нахиляла голову, була готова впасти на землю, очами вибирала місце, щоб поруч не було спалених вікон.
Спочатку ти чуєш свист, а потім вибух, це жахливо. Торби дотащила з великим трудом і просто впала від втоми.
Біля «Вин миру» побачила поліцейських. Перше і головне питання: «Як обстановка?». Сказав: «Не хвилюйтесь, в місто вони не сунуться, да, будуть обстрілювати та бомбити. Виїжджати небезпечно, обстрілюють, свою родину я не вивіз, вони також у підвалі».
Обняла його, подякувала за оптимізм.
12 березня 2022, 17 день війни
−7°С.
Наснилося багато снів − як я збиралась до оперного театру і не могла знайти чоботи. Ще Даня наснився, не такий як зараз, а менший. Наснилось, що наш будинок перенесли, і що війни немає.
Весь час тривав обстріл.
Послухали новини. Верещук знов розповідала про «зелений коридор» Маріуполя і про гуманітарний вантаж, але ми це вже чуємо не перший день. Також почула, що рускіе захопили Запорізьку АЕС. Тварі, ненавиджу!
Скільки можуть протриматися мої батьки? На їх страждання не вистачає сил дивитись.
Чула, що зола чудово відмиває жир. Набрала її в пакет з-під «Львівської» кави, чого-чого, а золи скрізь дуже багато і чудово відмила каструлю.
Із хорошого: приїхали копи і розповіли, що наші збили російський літак і взяли у полон льотчика.
До речі, всю ніч молилася, щоб збили літак і така новина сьогодні! Буду продовжувати, думки матеріалізуються.
Ще головне, щоб Путлер здох. Мені здається, стільки людей посилає йому прокльони, що довго він не має протягнути.
13 березня 2022,18-й день війни
−6°С.
Обстріл почався десь біля першої ночі і триває досі. Орки як показилися, лупасили з усіх видів арти.
Саша розповіла, що головпоштамту вже нема, хоча два дні назад я там проходила і все було на місці.
Поки готувала на вулиці, дуже потішила розмова з сусідами. Я їх не знала, але вони цілком «наші» і той, що молодше, говорив про відновлення міста і як нам допоможе весь світ.
Той, що старший, проклинав льотчика, що декілька раз пролітав над нами.
Потім приїхала поліція, сказали, що бої по периметру міста, що на 23 км стоять штук 10 танків підбитих. Що вони заходили і на територію 2-ї лікарні, але бояться «ближнього боя» і обсираються (не дослівно)
Що нам потрібно потерпіти, на що ми всі відповіли, що згодні.
18:33. Сильні вибухи. Такі сильні, що шибки на вікнах задрожали. П’ю татову медовуху і не п’янію.
14 березня 2022, 19-й день війни
−7°С.
Ранок зовсім недобрий. О 6-й почався інтенсивний обстріл. Будинок здригався, обстріл тривав біля 3 годин. Зараз із вікна я бачу чорний дим.
Ліворуч біля Театральної площі стоїть цистерна з питною водою, черга велика, але не на години.
Попереду літня пані- розповіла про їхній будинок по Італійській, що був побудований на початку 20-го сторіччя. Що стіна там 1 метр товщиною, її бабуся розповідала, що в цьому будинку жив перший дантист Маріуполя і в нього був найкращий виїзд.
На машині з водою хтось прикрепив записку, її зміст торкає до сліз: «Ми выбрались с левого, сейчас на Кировском у Наташи. Мама!!!»
16:53. Пішов град.
Ввечері прийшов Андрій і сказав, що його друзі вирвалися з міста, самі – стихійною колоною…
***
На цьому щоденник Ганни Котельникової обривається.
Якимось дивом вона виїхала з міста. 225 кілометрів із Маріуполя у Запоріжжі зайняли у неї 16 годин.
«Виїхали спонтанно після чергової жахливої ночі, – розповідає Ганна. – Напередодні сусід сказав, що буде колона від драмтеатру. Я вранці пішла до театру ще до того як його розбомбили. Побачила людей, які збираються їхати з міста, побігла додому і сказала, все, ми збираємось і виїжджаємо. Шість людей і три собаки зі мною.
Стали в хвіст цієї колони. Зв’язку не було, він з’явився лише в „сірій“ зоні. Там прочитала новини і дізналася, що цього дня нібито був „зелений коридор“. Нам пощастило. Ми про це не знали, просто ризикнули».
…3-го лютого в Ганни був день народження. Син з дівчиною подарували їй орхідею, про яку вона давно мріяла.
Її орхідея залишилася вдома в Маріуполі.
P.S. Коли матеріал вже вийшов на сайті, мені написала Ганна Котельникова: «Вчора ввечері подзвонив сусід, з яким ми разом виїжджали, і сказав, що в будинок батьків, де ми жили в ці дні, було пряме попадання і він повністю знищений, згорів до першого поверху».
Читайте, ребята, читайте. Это вам не блокада Ленинграда, которую вы в школе изучали, это вот сейчас происходит, пока Евлампия писала свое альтернативное мнение. А потом рассказывайте мне все эти фейки про то, что Украина разбомбила бы Донецк и Луганск, про «превентивную войну», про лаборатории с биооружием, которые существуют только в больной фантазии упоротых россиян да вас, Птицелов Фрагорийский, который хвастается тем, что он с Донбасса. Кстати, коль вы Птицелов, может, расскажете, сколько зараженных нашим биооружием птиц вы сумели поймать?))
Так что прекратите, Птицелов, распространять этот бред про биооружие, про то, что русская армия с мирным населением не воюет, про то, что жители рады ее приходу… Мариуполь находится недалеко от границы «ДНР» — вот она, «радость», с которой встречают там россиян. И вот так они туда приходят. И не забудьте про российский Закон о фейках, под действие которого вы подпадаете, поскольку находитесь на территории России.
Кстати, за распространение ложной информации я подал на вас жалобу.
Если это обещание — то будьте мужчиной и выполните его без лишнего трепа и условий. Не надо так демонстративно хлопать дверью — лично у меня, пережившего только что полуторасуточный комендантский час и постоянно слышащего взрывы, эта ваша поза вызывает только смех.Да, и отвечать мне не надо. Все равно ничего умного и уж тем более человечного вы мне не скажете.
Мой ответ адресован в первую очередь П. Почему отдельным комментарием? Во-первых, напрямую обращаться к нему я брезгую, а во-вторых, я у него состою в черном списке как минимум три года и не знаю, смогу ли ответить ему лично в этом топике. Но даже если бы и мог, все равно не стал бы, ибо — смотрите первую причину)
А некоторые словесные пассажи без ответа оставаться не должны — «альтернативная точка зрения», как-никак)))
Он получился длинным, поэтому я разбиваю его на несколько частей.
Часть первая.
www.ohchr.org/en/press-releases/2022/03/ukraine-civilian-casualty-update-20-march-2022?fbclid=IwAR1bePpqezYW8gjqXG2ofEczL96MFK-uwbN73ebVhBkiKExe8MeBBHUKpP4Вот здесь данные ООН о погибших гражданских в период с 24 февраля по 20 марта 2022 года. Я специально выбрал не украинские и не российские источники, а тот институт, чей международный суд в Гааге обязал Россию прекратить войну в Украине.
Я понимаю, что вы, П., не захотите познакомиться с этими цифрами, потому что они исходят не от России, на которую вы даже дышать боитесь, а от Запада, который вы как только не обзывали, поэтому я приведу этот текст здесь целиком:
Date: 20 March 2022
From 4 a.m. on 24 February 2022, when the Russian Federation’s armed attack against Ukraine started, to 24:00 midnight on 19 March 2022 (local time), the Office of the UN High Commissioner for Human Rights (OHCHR) recorded 2,361 civilian casualties in the country: 902 killed and 1,459 injured. This included:
a total of 902 killed (179 men, 134 women, 11 girls, and 25 boys, as well as 39 children and 514 adults whose sex is yet unknown)
a total of 1,459 injured (156 men, 117 women, 22 girls, and 16 boys, as well as 60 children and 1,088 adults whose sex is yet unknown)
In Donetsk and Luhansk regions: 992 casualties (248 killed and 744 injured)
On Government-controlled territory: 756 casualties (195 killed and 561 injured)
On territory controlled by the self-proclaimed ‘republics’: 236 casualties (53 killed and 183 injured)
In other regions of Ukraine (the city of Kyiv, and Cherkasy, Chernihiv, Kharkiv, Kherson, Kyiv, Mykolaiv, Odesa, Sumy, Zaporizhzhia, Dnipropetrovsk and Zhytomyr regions), which were under Government control when casualties occurred: 1,369 casualties (654 killed and 715 injured)
Most of the civilian casualties recorded were caused by the use of explosive weapons with a wide impact area, including shelling from heavy artillery and multiple-launch rocket systems, and missile and air strikes.
OHCHR believes that the actual figures are considerably higher, especially in Government-controlled territory and especially in recent days, as the receipt of information from some locations where intense hostilities have been going on has been delayed and many reports are still pending corroboration. This concerns, for example, Mariupol and Volnovakha (Donetsk region), Izium (Kharkiv region), Sievierodonetsk and Rubizhne (Luhansk region), and Trostianets (Sumy region), where there are allegations of numerous civilian casualties. These figures are being further corroborated and are not included in the above statistics.
OHCHR notes the report of the Prosecutor General’s Office of Ukraine, according to which as of 8 a.m. (local time) 20 March, 115 children had been killed and more than 140 injured. OHCHR also notes the report of the Head of the Investigative Department of the National Police of Kharkiv Region, according to which as of 6 p.m. (local time) 19 March, 266 civilians had been killed in the region, including 14 children.
_________________________________________
An increase in figures in this update compared with the previous update (as of 24:00 midnight on 18 March 2022 local time) should not be attributed to civilian casualties that occurred on 19 March only, as during the day OHCHR also corroborated casualties that occurred on previous days. Similarly, not all civilian casualties that were reported on 19 March have been included into the above figures. Some of them are still pending corroboration and if confirmed, will be reported on in future updates.
The UN Human Rights Monitoring Mission in Ukraine
Since 2014, OHCHR has been documenting civilian casualties in Ukraine. Reports are based on information that the UN Human Rights Monitoring Mission in Ukraine (HRMMU) collected through interviews with victims and their relatives; witnesses; analysis of corroborating material confidentially shared with HRMMU; official records; open-source documents, photo and video materials; forensic records and reports; criminal investigation materials; court documents; reports by international and national non-governmental organisations; public reports by law enforcement and military actors; data from medical facilities and local authorities. All sources and information are assessed for their relevance and credibility and cross-checked against other information. In some instances, corroboration may take time. This may mean that conclusions on civilian casualties may be revised as more information becomes available andnumbersmaychangeasnewinformationemergesovertime.
Since 24 February 2022, in the context of the Russian Federation’s military action in Ukraine, HRMMU has been unable to visit places of incidents and interview victims and witnesses there. All other sources of information have been extensively used, including HRMMU contact persons and partners in places where civilian casualties occurred. Statistics presented in the current update are based on individual civilian casualty records where the “reasonable grounds to believe” standard of proof was met, namely where, based on a body of verified information, an ordinarily prudent observer would have reasonable grounds to believe that the casualty took place as described.
Перевод:
20 марта 2022 г.
С 4 часов утра 24 февраля 2022 года, когда началось вооруженное нападение Российской Федерации на Украину, до 24 часов ночи 19 марта 2022 года (по местному времени) Управление Верховного комиссара ООН по правам человека (УВКПЧ) зафиксировало 2361 жертву среди гражданского населения в страна: 902 убитых и 1459 раненых. Это включало:
всего убито 902 человека (179 мужчин, 134 женщины, 11 девочек и 25 мальчиков, а также 39 детей и 514 взрослых, пол которых пока неизвестен)
всего 1459 раненых (156 мужчин, 117 женщин, 22 девочки и 16 мальчиков, а также 60 детей и 1088 взрослых, пол которых пока неизвестен)
В Донецкой и Луганской областях: 992 пострадавших (248 убитых и 744 раненых)
На подконтрольной правительству территории: 756 жертв (195 убитых и 561 раненых)
На территории, контролируемой самопровозглашенными «республиками»: 236 жертв (53 убитых и 183 раненых)
В других областях Украины (г. Киев, Черкасская, Черниговская, Харьковская, Херсонская, Киевская, Николаевская, Одесская, Сумская, Запорожская, Днепропетровская и Житомирская области), которые находились под контролем Правительства, когда произошли жертвы: 1369 раненых (654 убитых). и 715 раненых)
Большинство зафиксированных жертв среди мирного населения произошло в результате применения оружия взрывного действия с большой площадью поражения, в том числе обстрелов из тяжелой артиллерии и реактивных систем залпового огня, ракетных и авиационных ударов.
УВКПЧ считает, что фактические цифры значительно выше, особенно на территории, контролируемой Правительством, и особенно в последние дни, поскольку получение информации из некоторых мест, где велись интенсивные боевые действия, задерживается, а многие сообщения все еще ожидают подтверждения. Это касается, например, Мариуполя и Волновахи (Донецкая область), Изюма (Харьковская область), Северодонецка и Рубежного (Луганская область), Тростянца (Сумская область), где есть сообщения о многочисленных жертвах среди мирного населения. Эти цифры подтверждаются и не включены в приведенную выше статистику.
УВКПЧ отмечает отчет Генеральной прокуратуры Украины, согласно которому по состоянию на 8:00 (по местному времени) 20 марта 115 детей были убиты и более 140 получили ранения. УВКПЧ также отмечает отчет начальника Следственного управления Национальной полиции Харьковской области, согласно которому по состоянию на 18:00 (по местному времени) 19 марта в области было убито 266 мирных жителей, в том числе 14 детей.
_________________________________________
Увеличение цифр в этом обновлении по сравнению с предыдущим обновлением (по состоянию на 24:00 18 марта 2022 года по местному времени) не следует приписывать жертвам среди гражданского населения, произошедшим только 19 марта, поскольку в течение дня УВКПЧ также подтвердило имевшие место жертвы. в предыдущие дни. Точно так же не все потери среди гражданского населения, о которых сообщалось 19 марта, были включены в приведенные выше цифры. Некоторые из них все еще ожидают подтверждения, и в случае подтверждения о них будет сообщено в будущих обновлениях.
Мониторинговая миссия ООН по правам человека в Украине
С 2014 года УВКПЧ документирует жертвы среди гражданского населения в Украине. Отчеты основаны на информации, которую Мониторинговая миссия ООН по правам человека в Украине (ММПЧУ) собрала в ходе интервью с жертвами и их родственниками; свидетели; анализ подтверждающих материалов, конфиденциально предоставленных ММПЧУ; официальные записи; документы из открытых источников, фото- и видеоматериалы; судебно-медицинские записи и отчеты; материалы уголовного дела; судебные документы; доклады международных и национальных неправительственных организаций; публичные отчеты правоохранительных органов и военных; данные медицинских учреждений и органов местного самоуправления. Все источники и информация оцениваются на предмет их актуальности и достоверности и сверяются с другой информацией. В некоторых случаях подтверждение может занять некоторое время.
С 24 февраля 2022 г. в связи с военными действиями Российской Федерации в Украине ММПЧУ не имеет возможности посещать места происшествий и опрашивать пострадавших и свидетелей. Широко использовались все другие источники информации, в том числе контактные лица и партнеры ММПЧУ в местах, где произошли жертвы среди гражданского населения. Статистические данные, представленные в текущем обновлении, основаны на индивидуальных записях о жертвах среди гражданского населения, в которых был соблюден стандарт доказывания «разумных оснований полагать», а именно, когда, основываясь на совокупности проверенной информации, обычно предусмотрительный наблюдатель имел бы разумные основания полагать, что несчастный случай произошел, как описано.
А вот — поведение «типа своих» россиян, приходу которых якобы рады местные жители, на захваченных ими территориях:
Генштаб Вооруженных сил Украины сообщает, что российские захватчики совершают мародерства, награбленные материальные ценности, автомобили, бытовую технику и даже продукты вывозят в Россию.
Источник: Генштаб ВСУ
Дословно: «Оккупанты продолжают террор местного населения и мародерство на временно захваченных территориях.
В Российскую Федерацию враг вывозит бытовую, автомобильную технику, продукты питания и другие материальные средства.
Отмечаются частые случаи размещения российскими оккупантами личного состава, вооружения и техники на объектах гражданской инфраструктуры».
Это какие же такие «свои» так обращаются со «своими», кто-нибудь может мне внятно объяснить?)
Скажете потом, когда сделаете, ладно? Пока со мной все в порядке, я буду тут появляться.
Ну пока да, понятно. Это вы хорошо показали — через мысли, ощущения
Он становится кем-то вроде оборотня, если у него уже проскакивают каннибальские мысли?
Если что-то замечу, обязательно скажу.А, он просто не захотел, чтобы заметили, что он будет пить зелье. Понятно.
Да, думаю, если оформить пояснение как мысли, будет нормально.
Немного непонятно, пожалуй, разве только то, с чего вдруг Рене забеспокоился и стал делать не то, что явно собирался. А так по сюжету вроде все нормально и понятно, ничего притянутым или фальшивым не кажется. Ребят поймали, что и должно было случиться, сейчас допрашивают, у командора свои проблемы, связанные с обстановкой вокруг Замка… Все выглядит естественно.
И лучше сделать так:
На вашем месте благоразумнее было бы вознести молитву в храме Владычицы или Пресветлой Орианы, как полагается искони, а не бросаться выпрашивать побрякушки у подозрительного шарлатана.
здесь лучше сделать так:— Ну, а вы, эн Огюст? — обратился командор к переминавшемуся рядом с ноги на ногу де Балле. — Тоже искали амулет удачи для своей наречённой?
это лучше сделать одним отдельным предложением.пропущено.для своей жены.вместо зпт. лучше двоеточие.это лучше сделать отдельным предложением.и это лучше сделать отдельным предложением.зпт. не нужна.и это лучше сделать отдельным предложением.Глава сделана.
Так правильней.
правильней «громче».такого слова нет. Есть только «донеслись», через «е».лучше «руками».=когда его отпустит это противное состояние.. не нужна.«Затем» вместо зачеркнутого.Дошел до третьих звездочек.
Вот и работаем потихоньку над вашим возвращением в него)
Как же ему осточертело говорить с герцогом на разных языках, раскланиваясь и делая вежливое лицо, когда так хочется придушить своего собеседника или хотя бы приложить холёной мордой о стол, чтобы тот начал думать наконец головой!
=А Рамон как упрямый баран: «Спокойно»!а вот это можно сделать так, чтобы было понятно, что именно говорил эн Аннибал Рамону:Я ж ему в трёхсотый раз говорю: Корранго бесчинствует, рыцари исчезают…
эн Аннибал не знает, сколько лет Рамону де Насинте, раз говорит так условно?это лучше сделать одним предложением.сгущались — так, наверное, лучше будет.И эти два предложения лучше сделать одним, а его — сделать частью предыдущего абзаца.
вместо зпт. лучше тире.без первой буквы.вот эти предложения, наверно, лучше было бы поменять местами, как вы думаете? Ведь по идее он сначала взглянул на вошедшего, увидел волнение, а потом заговорил. Так было бы логичней.Здесь лучше так:Набросив на плечи плащ, эн Аннибал… и дальше по тексту. И это и следующее предложения лучше сделать одним, а «потом» заменить на «затем».
Дошел до вторых звездочек.
И слово пропущено.
лишнее.многоточие лучше заменить на запятую.зпт. не нужна.чтобы проредить местоимения, можно сделать так:«Если не выпью, то никогда не узнаю», — сказал сам себе Рене, откупорил флакон и поднёс его к носу.
лучше заменить на «затем».Дошел до первых звездочек.
Дякую, Ари.