Я подивлюсь

Ночами самби ми ще зустрінемось,

Долетимо до успіху та визнання,

Не впізнаємо один одного,

Просто змінимось.

Ти. Я.Час.

Фільми, ще не зняті про нас.

Друже, вже не слід мене лікувати.

Я вже не вмію страждати через когось, крім себе.

Подаруй мені годинник без часу, молодість без кінця, сили без помилок.

Друже, просто навіщо забувати про тихі ночі тихих зір,

Що кожен з нас забрав собі цілковито?

Ти спізнився. Не встиг побачити, ким серце було розбите.

Ти вчасно, як завжди. Не поспішаєш прогулятися зі мною жодною із столиць,

І все проходить повз нас —

І джаз, і магнолії, і фіорди, і північне сяйво, що не заповнює наших зіниць.

Крім книжок та музики, все проходить повз нас.

Це ми були в інших планетарних системах, спілкувалися всіма мовами, мали інший колір шкіри, ховали скарби і просто втомились чекати одне одного.

Тому зараз ми не разом.

Тому зараз ми вільні.

Танцюй з нею повільно. Я подивлюсь.

© Марина Чиянова