Ночами самби ми ще зустрінемось,
Долетимо до успіху та визнання,
Не впізнаємо один одного,
Просто змінимось.
Ти. Я.Час.
Фільми, ще не зняті про нас.
Друже, вже не слід мене лікувати.
Я вже не вмію страждати через когось, крім себе.
Подаруй мені годинник без часу, молодість без кінця, сили без помилок.
Друже, просто навіщо забувати про тихі ночі тихих зір,
Що кожен з нас забрав собі цілковито?
Ти спізнився. Не встиг побачити, ким серце було розбите.
Ти вчасно, як завжди. Не поспішаєш прогулятися зі мною жодною із столиць,
І все проходить повз нас —
І джаз, і магнолії, і фіорди, і північне сяйво, що не заповнює наших зіниць.
Крім книжок та музики, все проходить повз нас.
Це ми були в інших планетарних системах, спілкувалися всіма мовами, мали інший колір шкіри, ховали скарби і просто втомились чекати одне одного.
Тому зараз ми не разом.
Тому зараз ми вільні.
Танцюй з нею повільно. Я подивлюсь.
© Марина Чиянова
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.
Если вы используете ВКонтакте, Facebook, Twitter, Google или Яндекс, то регистрация займет у вас несколько секунд, а никаких дополнительных логинов и паролей запоминать не потребуется.