Відгуки дитинства

Ось я стою, й чуття якісь незвичні

Й плекає голос в пустощі одвічні

Все більше світ навкруг, а я все нижче

Зникає біль і радісніш все дужче

Зникає млявість в моєм сірім світі

І все навкруг виднієсь в кольоровім цвіті.

Нема турбот, а замість них пісні

І кайдани скорбот вже зовсім не тісні.

Так захотілось закричати "мамо!".

З дитинства спогадів мені так мало

Я знов малий, і зрадощів заплачу

Тебе я міцно обійняти хочу.

Я знов малий тягнуся за зірками

Стою босоніж на полі всипаним квітками

Все вище вгору руки підіймаю

В малих долонях, мрії я тримаю.

Але туди, я певно знаю, не дістати

Немає мрій, нема чого тримати

Яскраві кольори і барви знов сіріюті

А спагади мої з дитинства знову мліють.