Ви коли-небудь помічали скільки навколо вас людей? Прокидаєшся вранці і насамперед бачиш когось зі своєї сім'ї. Виходиш з будинку і натикаєшся на сусідів. Ідеш центром міста, де зустрічаєшся з зовсім не знайомими тобі людьми, яких бачиш вперше і востаннє в житті.
Але ж вони теж кудись ідуть. Всі ці люди мають свої справи, своє життя, свої цілі і мотиви. Хто знає що у них на думці?
Можливо, ця жінка, що взявши за руку маленького сина, прогулюється парком, в усіх подробицях уявляє, як повернеться додому і, взявши ножа, три рази вдарить свого невірного чоловіка у спину?
Чи може той маленький хлопчик думає про те, навіщо Бог створив людей і яку долю приготував їм?
"Божевілля!", — скажете ви? Можливо… А може і ні! А може і так…
Людську думку неможливо передбачити. Сказати направду — я боюся людей. Можливо це є ознакою психічного захворювання, але ідучи вулицею я намагаюся оминати перехожих, і дрейфую закрученим провулками. Коли ж з'являється можливість відсидітися вдома, то ніякий привід не змусить мене вийти за "безпечну зону".
Не скажу, що в мене панічний страх перед соціумом, та щось все ж таки не дозволяє мені жити між собі подібними.
Чесно кажучи, люди для мене примітивні створіння, не зважаючи на усю їх непередбачуваність.
Вони непослідовні, нелогічні і абсолютно не вміють думати правою півкулею мозку, що в загальному означає, що люди взагалі не думають.
За довгі роки існування виду " Homo sapiens", у всіх його представників виробився стадний інстинкт, який на даний момент еволюції став домінуючим. Також варто згадати про інстинкт самозбереження, що посідає другу сходинку хіт-параду людського ідіотизму.
Ось тільки цей інстинкт останнім часом відмовляється вчасно вмикатися. Та це вже давно заїжджена тема довкілля і впливу людей на нього.
Завершити свою думку хочу так само нелогічно, непослідовно і зовсім не по-творчому, як і решта моїх "колег": " Прощавайте, невдахи! Я не буду за вами сумувати.
Не знаю, чи є Бог, чи він ще одна вигадка в надії врятувати свої зацвілі від часу душі, та все ж щиро вірю, що в пеклі компанія більш цікава. Чекаю вас усіх до себе в гості. Сподіваюся до того часу, як ви навідаєтеся, ми з Люцифером встигнемо накрити "святковий стіл".
P.S. Не витирайте зі стіни залишки мого мозку. Нехай вони нагадую вам про мене."
Як же це важко було передбачити…
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.
Если вы используете ВКонтакте, Facebook, Twitter, Google или Яндекс, то регистрация займет у вас несколько секунд, а никаких дополнительных логинов и паролей запоминать не потребуется.