Плавний розвиток думки депресивного соціофоба / Nerd
 

Плавний розвиток думки депресивного соціофоба

0.00
 
Nerd
Плавний розвиток думки депресивного соціофоба
Обложка произведения 'Плавний розвиток думки депресивного соціофоба'

Ви коли-небудь помічали скільки навколо вас людей? Прокидаєшся вранці і насамперед бачиш когось зі своєї сім'ї. Виходиш з будинку і натикаєшся на сусідів. Ідеш центром міста, де зустрічаєшся з зовсім не знайомими тобі людьми, яких бачиш вперше і востаннє в житті.

 Але ж вони теж кудись ідуть. Всі ці люди мають свої справи, своє життя, свої цілі і мотиви. Хто знає що у них на думці?

 Можливо, ця жінка, що взявши за руку маленького сина, прогулюється парком, в усіх подробицях уявляє, як повернеться додому і, взявши ножа, три рази вдарить свого невірного чоловіка у спину?

 Чи може той маленький хлопчик думає про те, навіщо Бог створив людей і яку долю приготував їм?

"Божевілля!", — скажете ви? Можливо… А може і ні! А може і так…

 Людську думку неможливо передбачити. Сказати направду — я боюся людей. Можливо це є ознакою психічного захворювання, але ідучи вулицею я намагаюся оминати перехожих, і дрейфую закрученим провулками. Коли ж з'являється можливість відсидітися вдома, то ніякий привід не змусить мене вийти за "безпечну зону".

 Не скажу, що в мене панічний страх перед соціумом, та щось все ж таки не дозволяє мені жити між собі подібними.

 Чесно кажучи, люди для мене примітивні створіння, не зважаючи на усю їх непередбачуваність.

 Вони непослідовні, нелогічні і абсолютно не вміють думати правою півкулею мозку, що в загальному означає, що люди взагалі не думають.

 За довгі роки існування виду " Homo sapiens", у всіх його представників виробився стадний інстинкт, який на даний момент еволюції став домінуючим. Також варто згадати про інстинкт самозбереження, що посідає другу сходинку хіт-параду людського ідіотизму.

 Ось тільки цей інстинкт останнім часом відмовляється вчасно вмикатися. Та це вже давно заїжджена тема довкілля і впливу людей на нього.

  Завершити свою думку хочу так само нелогічно, непослідовно і зовсім не по-творчому, як і решта моїх "колег": " Прощавайте, невдахи! Я не буду за вами сумувати.

 Не знаю, чи є Бог, чи він ще одна вигадка в надії врятувати свої зацвілі від часу душі, та все ж щиро вірю, що в пеклі компанія більш цікава. Чекаю вас усіх до себе в гості. Сподіваюся до того часу, як ви навідаєтеся, ми з Люцифером встигнемо накрити "святковий стіл".

 P.S. Не витирайте зі стіни залишки мого мозку. Нехай вони нагадую вам про мене."

 Як же це важко було передбачити…

 

Вставка изображения


Для того, чтобы узнать как сделать фотосет-галлерею изображений перейдите по этой ссылке


Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.
Если вы используете ВКонтакте, Facebook, Twitter, Google или Яндекс, то регистрация займет у вас несколько секунд, а никаких дополнительных логинов и паролей запоминать не потребуется.
 

Авторизация


Регистрация
Напомнить пароль