Маленька Оксаночка не хотіла вкладатися спати.
— Вже час засинати, крихітко — сказала бабуня. — Зараз я тобі про стародавнє свято розповім, тим паче, що воно чекає завтра прямо на нашому порозі. Лежи тихесенько і слухай. Було це дуже давно. Існує на землі старовинне місто Єрусалим.Оточене воно морями.Одне називається Середземним, а друге — Мертвим.
— Бабусю, а чому море мертве? Хіба таке буває?
— Буває, дитинко.Воно найбільш солоне на планеті Земля. Не живуть там ні рибки, ні молюски, ані водорості. Навіть якщо вони туди випадково потрапляють — гинуть від надзвичайно солоної водички. Зрозуміла, сонечко?
— Якось дивно, бабуню. Навіщо море без рибок?
— У природі багато чого невідомого. Ось і такі дива бувають. Водичка випаровується, а сіль залишається, і так відбувається вже багато-багато століть. На чому ми зупинились?… За християнским повір'ям, коли приходила Вербна неділя, люди у Єрусалимі зустрічали Христа пальмовим листям. Вони розкладали його прямо на дорозі. А Ісус по тому зеленому килиму заїжджав на віслюкові у місто.
— Чому Ісус їхав на віслюку?
— Тому що віслюк цінна домашня тварина, яка символізує покірність, слухняність.
— А для чого гілочки пальми зламувати? Їй же боляче? — сипала питаннями онука.
— Гілочками фінікової пальми люди вітали Спасителя. Це така традиція… Мабуть… пальмі боляче… Але люди звикли вшановувати поважних гостей саме так. У нас не ростуть подібні рослини, тому українці ходять до церкви з гілками верби. Ти, Оксаночко, Їх котиками називаєш.
— Бабуню, вони такі м'якеньки, пухнасті.
— Так. Верба першою випускає бруньки навесні. Завтра зранку підемо до церкви і посвятимо наші котики.
— А для чого? — спитала дівчинка.
— Освячені гілочки — це знак благодаті. Ми поставимо пухнастиків біля іконок, а наступного року за звичаєм спалимо їх, або кинемо у річку. В цей день раніше у селах люди висаджували вербу скрізь: у полі, біля криниці, на березі коло ставків та річок. Тому їх так багато росте навкруги. Поважне дерево. А якщо подряпинку зробиш, я тобі листочка прикладу — і ранка загоїться. Існують рецепти, якими й досі лікуються люди. Підростеш, і я навчу тебе деяким секретам.
— Добре, бабуню.
— Відпочивай, дитинко. Солодких снів, моя пташечко.
Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.
Если вы используете ВКонтакте, Facebook, Twitter, Google или Яндекс, то регистрация займет у вас несколько секунд, а никаких дополнительных логинов и паролей запоминать не потребуется.