Край світу

Червоне срібло розтікалося нічним небом… варто було поглянути туди...

Славік

Червоне срібло розтікалося нічним небом… варто було поглянути туди… Розглядаючи сині простори, мандрівник помітив дрібні плямочки, схожі на острівці горизонту.Темніючі складки морської хвилі, її обережний і вкрадливий шелест викликав ледве вловимі тривожні нотки.

Раптом невідомий звук зруйнував тишу й ласкавий шепіт перетворився на справжній вируючий потік. Заплющивши на мить очі, обережно відкривши їх побачив, як морська безодня обхопила все навкруги, збираючись занурити зоряне віддзеркалення на морське дно. Поверхня води була освітлена так, що звичайне сприйняття простору зникло. Здавалося, усе чергувалося шарами, як новорічний пиріг: пласт небезпечної водної стихії, смуга чорнильного неба...

Час зупинився. Може, його придумали ті, кому нічого було втрачати? Думки плавно перетікали одна в одну, плуталися в голові, змінювали свою форму, зникали, а так хотілося притримати ці небезпечні вислизаючі миті.

Було моторошно. Його свідомість, розум схожі були на крихкий лід в океані безумства. Щоб не потонути у ньому, треба опанувати себе раз і назавжди.

Сяяння червоного срібла розгорялося, набуваючи загрозливого пурпурового відтінку. Вогняною смужкою блиснув зловісно зухвалий захід. На небі з'явився місяць, і багрові вуса горизонту жадібно потягнулися до його блідого, незміцнілого іще, відображення. Срібний диск повільно рушив по небу, спливаючи від настирних щупальців заходу. Море миттєво заспокоїлося і заблищало сріблом.

Різні пригоди відбувалися під час подорожі, але найдивовижнішим був саме цей захід.

Тепер він знав точно, де знаходиться Край Світу.