Антиліричне

Шевелюра, ледь-ледь в сивині

П"ятдесят та ще й з гаком, не жарти...

Не кажи про кохання мені,

Бо я знаю чого воно варте

Бачив різних вродливих дівчат

Та знайомі мені їхні штуки

А з пухнастих таких янголят

Ядовиті зростають гадюки

І до скону, як бензопила

Все гудітимеш прямо у вуха

Отже буду твердим як скала.

Бо відома ця хитра наука

Не старайся, не звабиш мене

Не втрачай свого часу і мого

Біс кохання мене омине

Так що йди собі дівко із Богом!