Матері

Не поле перейти — життя прожить,

Усього довелося в нім зазнати

Тобі, матусю.Хоч не кожна мить,

Не кожен день для тебе було свято.

Ти вже пробач, ріднесенька за те,

Що ми не завжди лагідні з тобою.

Та маєш й справді серце золоте,

Що зігріває нас усіх любов"ю.

Нехай усі наступні твої дні

Освятяться добром, безмежним щастям.

Низенько вклонимось Твоїй ми сивині

І скажемо, що ти у нас — найкраща.

1997 р.