Я.

Десь там за обрієм живе моя душа.

Така замучена, але й така натхненна.

Вона не має при собі ані гроша,

Але ви скажете, вона — благословенна.

Коли спитаєте про думи ви мої,

Скажу сміливо, що думки мої у небі.

Вони літають там неначе солов'ї

Душа ж окремо від польотів тих небесних.

Моя натура може бути манівна

Насамовита та мрійлива до нестями.

Вона не в небі, не за обрієм, вона —

на цій планеті поміж міст дарує рими.

А все це разом — то і є, це є вона,

Ця гарна дівчинка з зеленими очами

Вона так щиро мріє про добрий фінал

І що настане в світі мир, і в Україні.