Єресь / Blueray Winfred
 

Єресь

0.00
 
Blueray Winfred
Єресь

Ніхто і здогадуватись не міг про те, що підніжжя з'їхало, а верхні шари помалу зрушують. Тобто за інерцією зрушують. Усі дороги і шляхи, двері та ворота, вози і візники, капелюхи й стрічки збентежені. Тобто за інерцією збентежені від господарів і решти дотичних осіб. А все чому? Тому що вже немає ніде сенсу. Все намарне. Сенс сам по собі став намарним. Тобто за інерцією намарним.

Коло замкнулося, колесо повернулося. Тобто майже. До початкового положення у нього ще є час, але не так багато, щоб і він став намарним. Час — єдина дорогоцінна річ, котру ми маємо. Але ми всі надто інертні щоб це зрозуміти. Кожен гадає собі "я розумник! я стільки всього бачив, стільки всього пережив! Куди вам, шмаркачі, до мене!". А насправді? Якщо і справді всі такі розумники, то чому в біса все за інерцією?

— Гей, ви! Розумники! Поясніть дурному дівчиську, чому світ зрушує? Невже колесо не перетвориться не безкінечну лінію, чи вже бодай не зупиниться? Чому воно й досі веде туди, звідки вийшло?

І ті славнозвісні "розумники" лиш глипнуть на "дурне дівчисько", плечима посмикають і скажуть, що не варто ставити дурних запитань!

А колесо то рухається! Не зупиняється ні на мить!

І все котиться до неминучого. Теж за інерцією. Бо з якоїсь незримої причини всі люди мають одну єдину пристасть, всі вважають сенсом свого життя одну єдину річ. І ти друже, знаєш про що я кажу. Всі осліпли.

(але то мабуть від сонця — їм напекло в голову, от вони й осліпли)

Просто можливо, якби ще лишилося на цьому диву природи з іменем Земля бодай двійко тямущих осіб, що не прагнуть того, чого прагнуть геть усі, то у тих "всіх" був би шанс порятунку. Можливо. Якби.

Та щось мені здається, що ніхто не зрозуміє цих слів правильно. Напевно, хтось придумає собі свою власну інтерпретацію, хтось і до половини не дочитає дану "єресь", хтось надасть мені статусу божевільної особи тощо.

Бо можливо це і справді "єресь" і я надто запалилась нею. Тобто за інерцією.

І нехай собі крутиться те трикляте колесо, хай замикається коло. Тобто за інерцією.

Нехай все за інерцією, за течією, за навіяним, за дверима. Нехай не буде боротьби, потугу сил, самонародженої свідомості, пошуку ключів. Нехай всіх зжере стадний інстинкт і інші також. Нехай.

Хтось кричить — його не чують. Намагається донести до решти важливу і насправді необхідну інформацію, яка вигулькнула з надр його мозку, але його намагання марні. А знаєте чому? А тому що сьогодні "ТІЛЬКИ ДЛЯ ВАС І ТІЛЬКИ СЬОГОДНІ!!! ЗНИЖКИ 45%!!! ПОСПІШАЙТЕ!!!"

А бодай його..

  • Тока / Потерянное Тату / Сима Ли
  • Глава 1. Жизнь студенческая / Теперь, ты моя рабыня / Алексеева Серафима
  • Замок дождя / Олива Ильяна
  • Вчера я забыл дома телефон / Фри Иди
  • Логово смерти / Витарин Вячеслав
  • 2. Тень на каменной лестнице / Тени осенних сумерек / Светлана Молчанова
  • Результаты судейского голосования! / Конкурс Мистического рассказа «Логово забытых» - ЗАВЕРШЁННЫЙ КОНКУРС / Коновалова Мария
  • ДЕЛАЙ ДОБРО / Хорошавин Андрей
  • Вновь погоду непогодит / Места родные / Сатин Георгий
  • РОЗА / Осколок нашей души / НИК Кристина
  • Тёмная вода / П. Фрагорийский (Птицелов)

Вставка изображения


Для того, чтобы узнать как сделать фотосет-галлерею изображений перейдите по этой ссылке


Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.
Если вы используете ВКонтакте, Facebook, Twitter, Google или Яндекс, то регистрация займет у вас несколько секунд, а никаких дополнительных логинов и паролей запоминать не потребуется.
 

Авторизация


Регистрация
Напомнить пароль